Так, цієї дати нема в календарі свят, але щороку в першу суботу лютого загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня с. Звиняче гостинно зустрічає своїх вихованців – випускників. Вона відчиняє двері, а шкільні тополі і берізки гостинно припорошують гостей снігом, підкреслюючи зимову красу подвір’я. Чути всім поскрипування під легкими кроками красенів і красунь, які спішать в цей день до школи і – байдуже, що на вулиці — 20°. Дух дитинства, бажання обмінятися спогадами про чудову пору життя тягнула їх до школи, а ще хотілося зустрітися з тими, хто віддав свої кращі роки юності, хто формував їх свідомість такими потрібними моральними рисами, як доброзичливість, патріотизм, дружба, відданість, чесність, підтримка друга.

Ось вона, рідна школа! Святково прибраний шкільний зал. На слайдах ювілейних випусків, на яких випускники 1984, 1989, 1994, 1999, 2004, 2009 рр.

Пролунав дзвоник!

Схвильовані випускники вшанували хвилиною мовчання пам’ять вчителів та учнів, яких немає серед нас.

Вітання директора школи Біланчук Л.В., її щирі слова про незабутні роки юності, які залишаються в пам’яті, як перше кохання, перші світанки, перші успіхи і невдачі, радість від зустрічі в стінах школи і побажання не забувати про рідну школу.

А потім спогади…спогади… через екран…

 Гарно зібрані фотографії різних років за участю колишніх учнів в шкільних заходах: активність в ярмарках солідарності, святкування Дня колективу, Нового року, Дня святого Валентина, акцій милосердя, збір металолому, макулатури, робота на полях колишніх колгоспів і багато інших заходів — викликали бурю емоцій і аплодисменти, а потім спільні пісні минулого і танці: вічний вальс і інші, жартівливі і веселі танці.

Потім було багато спогадів, запитань… Сольний спів учениці Андрійчук Софії повернув всіх у вирій шкільних мелодій, у невмирущу пісню «Школо рідна моя». Тепло стало на душі…

Дорогі випускники, нехай ця мелодія завжди лунає золотою симфонією у вашій душі, як відлуння вашого дитинства, у яке неможливо знову повернутися.

ФОТО